Виховання прийомних дітей: історії щасливих родин з Житомирщини

Не частими є подібні історії, адже про це не прийнято голосити, це скоріше за все історії родин, які не мають можливості мати дітей, тому прийшли до всиновлення.  Це тихі та щасливі історії, про які ніде не прочитаєш. Та хочеться розповісти про історії з Житомирщини, про прийомних дітей та багатодітні родини. Житомирянка Інфо розповість про це більше.

Наталія та Сергій Годован — п’ятеро прийомних дітей

Жінка з Житомира Наталія Годован — багатодітна мама. Вона взяла на виховання п’ятеро дітей, які позбавлені батьківського піклування. В родині Наталії та Сергія восьмеро дітей. Вони побачили в Фейсбуці оголошення, обдумали, а жінка навіть закладку на сторінці зробила. Вони хотіли цих дітей.

Старша донька подружжя Катерина підтримала батьків у їх рішенні, хоч і зізнавалася, що сама на це не зважилася б. Дівчина переконана, що з часом вони стануть дружньою родиною.

Дитячий будинок сімейного типу

Подружжя неодноразово задумувалося над ідеєю створення такого будинку, адже батьки Наталії теж виховували прийомних дітей.

Станом на вересень 2021 рік в Житомирі було декылька дитячих будинків сімейного типу. Загалом в таких оселях виховувалося більше 60 дітей. Кожна родина має окремий будинок і це дійсно шанс для дітей, позбавлених турботи, батьківського тепла відчути, що таке справжня родина.

Ольга Бібла керівниця служби у справах дітей міської ради (станом на 2021 рік) розповідала в інтерв’ю Суспільному про облаштування завдяки релігійній громаді. Це стало можливим завдяки реалізації на Житомирщині німецького проєкту. Міська рада виділяє земельні ділянки в межах міста — це одна з умов проєкту та подальшого будівництва. Родина Годованів добре облаштувалася, а всі діти живуть в злагоді.

Новий будинок сімейного типу та родина Сичових

В 2021 році відкрито ще один будинок такого типу, де проживає подружжя з трьома дітьми. Будинок збудували за рахунок коштів з німецького благодійного фонду «Міст в життя». Земельну ділянку виділила міська рада, після цього досить швидко оформили необхідні документи.

В кожного вихованця є своя окрема кімната, хлопці на той час готувалися з батьками до школи. Про родину Сичових відомо наступне. Олена та Володимир працюють вчителями, а в шлюбі перебувають вже 12 років. Власних дітей пара не мала, саме тому переїхала для всиновлення з Київської області. Про даний проєкт Олена дізналася від подруги.

Тоді пара вирішила спробувати, адже вони були саме тією родиною, яка хотіла дітей. Чоловік Володимир родом з Маріуполя, вони з дружиною без вагань переїхали до Житомира.

Діти пари

Це Даня, Саня та Кирил. Подружжя познайомилося з дітьми на початку серпня, кілька тижнів знадобилося задля того, щоб налагодити контакт. Вони гуляли в парку, розмовляли, знайомилися та пізнавали один одного. Згодом хлопці перебралися до них. Вони звикають один до одного, а подружжя до нового статусу.

Володимир та Олена зізнаються, що за 12 років шлюбу це абсолютно новий, незнайомий формат. Потрібна адаптація. Наприклад, вони звикли прийти до школи, відпрацювати та повернутися додому. А тут ти прокидаєшся — вже бігають дітки, це цікавий досвід. Олена зізнається, що їй не вистачає дівчинки в цьому «хлопчачому царстві».

Дитячі будинки сімейного типу — це справжні родини, які за бажанням можуть взяти на виховання від п’яти до десяти дітей-сиріт. Це сімейне виховання в «патронатній сім’ї», де кожна дитина отримує догляд, виховання, реабілітацію. Міська рада додає, що патронат над дитиною є тимчасовим на період подолання батьками дитини, наприклад, складних обставин та їх вирішення.

Що це дає дитині? Відчуття турботи та того, що її або його не покинули. На Житомирщині це практикується, щасливі родини є тому кращим прикладом.

Артем та Катерина Крикуни-Труші

За освітою вони військові юристи, але по життю юрист та кінологиня. Після початку стосунків пара хотіла всиновити дітей, адже мріяли про велику родину. Це було спільне рішення, ніхто нікого не вмовляв. Згодом в родині пари з’явилися двійнята Ераст та Забава. Трохи пізніше вони наважилися ще на одну дитину.

Третя дитина пари — Лука з’явився в той період, коли двійнятам було по два роки.

Попередні претенденти на усиновлення (дві родини) відмовилися, тому що дитина на відео розгойдувалася та ричала. Артем та Катерина навіть спочатку подумали, що в Луки розлад аутичного спектру. Хлопчик не реагував ні на іграшки, ні на звуки. Пара декілька разів ще відвідувала Луку, помітивши, що з кожним приходом дитина прогресує.

Тож рішення було ризикованим. Вже за тиждень в родині хлопчик почав відгукуватися на своє ім’я та ходити.

Діти Артема та Катерини знають, що не рідні, пара нічого не приховує та розповідає все так, як є. Усиновлення вони сприймають як норму, а не як геройство.

День усиновлення в Україні

Щороку, починаючи з 2009 року, в Україні відзначають День усиновлення. Це свято для всіх родин, які прийняли до себе дітей, в цей день святкують усиновлювачі та опікуни, прийомні батьки та батьки-вихователі.

Можна звернутися до контакт-центру системи Безоплатної Правової Допомоги за номером 0 (800) 213 103.

В Україні досі до всиновлення відносяться неоднозначно. Одна категорія людей не розуміє, навіщо та чому, а інші вважають усиновлювачів героями. Саме тому так важко прочитати про подібні історії, їх ніхто не розповідає. А в цей час кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської турботи лише зростає.

Кожна дитина має мати родину

Це справжнє щастя мати родину, виховуватися в теплі та любові, підтримці близьких. Є діти, які позбавлені цього. Дитина може бути щасливою лише в родині, саме тому в міській раді роблять все для здійснення цієї мрії.

Ольга Бібла розповіла, які форми сімейного виховання є прийнятними для дітей, які залишилися без родини в Житомирі.

  1. Усиновлення дитини. Це благородна та непроста водночас справа, адже родина має бути готовою прийняти малюка як рідного. Серед дітей, які потребують родини, не лише малюки, але й діти більш старшого віку, є і ті, які мають проблеми зі здоров’ям. Є рідні брати та сестри, для яких розтавання стане справжнім болем, саме тому їх не розлучають. В 2020 році в м. Житомирі всиновили 155 дітей.
  2. Прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу. В 2020 році було 11 прийомних сімей (виховують 56 дітей-сиріт) та 6 дитячих будинків. Це виховання в сімейних умовах, що набагато краще за інтернати. Прийомні діти та діти-вихованці можуть жити до 18-річного віку або до моменту завершення навчання.
  3. Патронат над дитиною або сімейний патронат. Це комплексна та інноваційна соціальна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд і виховання, реабілітацію дитини.

Діти без родини, без батьків мріють про маму та тата, вони їх малюють. Тому до всиновлення потрібно підходити зважено та обдумано, щоб не образити почуття малюків. Якщо ви відчуваєте в собі бажання взяти на виховання, всиновити дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківської любові, варто звернутися в Службу (управління) у справах дітей Житомирської міської ради. Саме тут житомиряни зможуть отримати повну консультацію та детальну інформацію.

Усиновлення — це любов на все життя. Для дитини це шанс відчути себе членом повноцінної родини, сміятися, проживати своє дитинство в радості та турботі. По суті це такі зрозумілі речі, які не всім доступні.

.,.,.,.