Анатолій Говорадло і дует “Світязь”

Нерідко так буває в нашому житті, що бачиш людину, а з часом виявляється що він родич твоїх знайомих, чи сусід твоїх родичів в іншому місті. А буває й таке, що бачиш на екрані кліп, фільм чи відео і виявляється, що ця особистість твій земляк. Ось таким є герой нашої бесіди, якого чимало було видно на екранах телевізорів та мало хто й міг допустити думку, що цей чоловік із Житомира. Далі на zhytomyryanka.

Анатолій Васильович Говорадло 

Народився в самому Житомирі 22 червня 1960 року. Тут пройшли дитинство і юність майбутнього музиканта. Вступив до Житомирського педагогічного університету, де й розпочався творчий шлях Анатолія. На факультеті, де вчився Анатолій Васильович діяв музичний гурт “Музики”, який й вирішив подальшу долю молодого таланта. 

У віці 18 років Анатолій почав грати на гітарі в музичному колективі у місцевому кафе. В той самий час почав писати авторські пісні і після закінчення педагогічного університету відправляється працювати вчителем в інтернат, а паралельно вступає до музичного училища.

Як законослухняний громадянин відслужив в армії, щоправда, у Бердичівському будинку офіцерів музикантом. Після служби в армії працював музикантом в ресторані “Ялинка”. 

Скоріше за все Анатолій вирішив, що достатньо працювати на міському рівні і дізнавшись, що на Волині гурт “Світязь” шукає гітариста наважився пройти прослуховування і, як виявилося це був дуже вірний крок в житті Анатолія. В 1987 році стає повноправним членом колективу, який тоді був популярним на весь Радянський Союз. 

Згодом, через низку причин у колектива почалися скрутні часи та концертів ставало дедалі менше і деякі з музикантів почали шукати ліпшого життя за кордоном. З корабля під назвою “Світязь” повтікали майже всі, але залишилися двоє, які продовжують славу легендарного ансамблю “Світязь”.  В перші свої роки ансамбль виконував функцію акампонуючого у народного артиста України Василя Зінкевича. 

Дует “Світязь” єдиний із небагатьох в Україні виступає в оригінальному жанрі музичної пародії. 

На початку 2000-х років, а якщо точніше 2005-го обличчя Анатолія Говорадла і Дмитра Гершензона не сходили з музичних каналів в компанії з гуртом “Тартак”. Того року два гурти створили хіт, який зірвав шквал позитивних відгуків “Ні, я не ту кохав ”. Щоправда, поки на тому кліпи дуету припинилися. “Світязь” продовжує своє існування, але для вузького кола шанувальників. 

Починаючи з часу утворення нового формату дуету, встиг записати два альбоми і був навіть період у 2000-му році, коли Анатолій і Дмитро працювали на Першому національному телеканалі і вели гумористичну програму.  

Родина

Як відомо з історії шоу-бізнесу, у багатьох артистів на фронті родини майже завжди не все добре. Анатолій входить у ту маленьку когорту тих, хто має надійний тил і його родина то його фортеця. Дружина Аліна і двоє дітей, які вирішили піти по стежині батька і вступили до музичного училища. Сподіваємося, що як мінімум синові Ігорю до снаги продовжити славу прізвища Говорадло. Віримо, що і донечка Оксана також буде гордістю не лише для родини, а й для нашого краю. 

Здається, що нічого екстраординарного в біографії і творчій діяльності Анатолія немає. Насправді так, все якось було спокійно і врівноважено. Можливо той вогонь, якого дехто очікував від Анатолія припасли його діти, які запалять найближчим часом на всеукраїнській сцені. 

Хоч більша частина життя позаду, та бажаємо Анатолію і всім його однодумцям ще попрацювати на ниві української пісні, щоб мешканцям нашої області було за кого гордитися і, щоб при перегляді кліпів ми змогли сказати: “Він наш, він Житомирянин”.

.,.,.,.