Нам цікаво слідкувати за життям відомих особистостей. В сучасному світі набагато легше це робити. Та чи задумувались ви над тим, яке світське життя вирувало в минулому у Житомирі? І чи воно було взагалі?
Житомирянка Інфо розповість про історію мало відомої житомирянам співачки Любові Беленіциної. Вона як спалах свічки, котрий швидко згас.
Початок історії
Про жінку розповідало видання «ZHYTOMYRTRAVEL», тож хотілося ще більше розкрити історію про Любов Беленіцину. Отож починати варто з 50-х років ХІХ століття, коли до Житомира прибув Іван Беленіцин, статський радник. Сприяли цьому рекомендації в минулому Волинського губернатора Римсько-Корсакова. Чоловік віддано служив справі, тому отримав земельний наділ для облаштування власної садиби. Це була територія в ті часи села Крошня, поруч біля Житомира.
Ось що можна сказати про його житло:
- він обрав територію з гаєм, озером посередині — досить мальовниче місце;
- замовивши послуги місцевих архітекторів, вдалося облаштувати гарний будинок;
- садиба є частиною території Агротехнічного коледжу, котра розташована на вулиці Покровській.
З часом придбала садибу Беленіциних інша відома в Житомирі родина — меценати та підприємці Аршеневські. Але цьому передувала ще багата та довга історія.
Отож родина Беленіциних переїхала в нове житло, влаштувавши гучне новосілля. А далі продовжувалося буденне чиновницьке життя. Яскравими фарбами в житті родини були:
- звані обіди, на які завжди було багато гостей;
- театралізовані вечори з танцями;
- гуляння в парку, територія біля садиби цьому лише сприяла.
Взагалі коло знайомих Івана Беленіцина було великим, серед гостей завжди були колеги-чиновники, дворяни, офіцери військових частин. Окрім розваг та світського спілкування, статні гості приймали запрошення і з іншої причини — красунь-доньок Івана Беленіцина.
Розваги ХІХ століття: цікаві факти
Отож родина Беленіциних була заможною, тому їй як і деяким іншим українським родинам з такими статками були характерні наступні цікаві риси:
- мова аристократії — французька. Її навчали ще змалечку, а в домашній бібліотеці завжди були твори французьких авторів;
- допомагали дамам вищого світу слуги, котрі виконували брудні хатні справи. Після скасування кріпосного права заможні містяни наймали жінок, котрі за платню виконували хатню роботу;
- популярними розвагами був театр, адже це було культурне місце, де можна було зустрітися та попліткувати. До того ж дворяни приходили в подібні заклади, щоб розглядати красивих акторок та співачок. Саме так Кармалін свого часу вперше побачив Любов Беленіцину;
- в дворянських родинах садиби ділилися на дві частини: чоловічу та жіночу. Кожний в своїй частині займався своїми справами. Наприклад, жінки наводили красу, а чоловіки могли вирішувати державні справи, розслаблятися в курилках. Приходити в чужу половину без нагальної потреби прирівнювалося до поганого тону. Лише прислуга мала право спокійно ходити між двома половинами та займатися своїми обов’язками.
Доньки Беленіцині: що відомо?
Перша донька Софія, котрій тоді виповнилося 22 роки, а молодша Любов, котрі було 20 років. Відомо, що вони були добре виховані, адже освіту отримали в Катерининському інституті шляхетних дівчат в Петербурзі. До того ж дуже гарно співали, регулярно займаючись з викладачами, відомими композиторами та музикантами. Сам Іван Беленіцин докладав немало зусиль задля розвитку таланту доньок.
Любов Беленіцина вміла віртуозно грати на фортепіано, гарно співала. О. Даргомижський цінував і відмічав обдарованість Любові, неодноразово заявляючи, що вона є кращою інтерпретаторкою його творів. Цікавим є і той факт, що Глінка, наприклад, спеціально для дівчини писав музику.
Подальша доля дівчат
Старша донька Софія Беленіцина в подальшому вийшла заміж, її знали як княгиню Голіцину. Вона залишися на рівні талановитої співачки-любительки. А ось цікавою є подальша доля Любові. Вона продовжила навчання в Флоренції, згодом почала професійно виступати зі сцени. Її знали як піаністку, виконавицю оперних арій, написаних французькими та італійськими композиторами. Наприкінці 1850-х Любові Беленіциній аплодували такі міста, як Відень, Париж, Варшава, Рим, інші європейські міста, котрими вона гастролювала.
Повертаючись до батькового маєтку, Любов обожнювала Житомир, мала вплив на розвиток культурного життя міста. Вона виступала з благодійними концертами в якості співачки та піаністки, підкорюючи серця слухачів. Цікавими були і майстер-класи, котрі вона давала всім бажаючим, а таких було чимало. Під час її виступів зали були заповнені, з кожним разом кількість нових прихильників лише зростала. Відомі музиканти, композитори високо цінували талант Любові. Серед них можна виділити Модеста Мусоргського, Олександра Бородіна, Мідія Балакірева. В газетах тих часів про неї писали:
«Голос її, звучить мов чисте срібло».
Знайомство з Миколою Кармаліним
В 1860-х Любов Беленіцина приїхала до Житомира та познайомилася з генерал-майором Миколою Кармаліним. Відомо, що чоловік був начальником штабу 3-го армійського корпусу. Він відвідував культурні, світські заходи, добре знав співачку, захоплювався її талантом. Коли вони зустрілися в Житомирі, Микола Кармалін не втратив нагоди та освідчився Любові.
Вони гарно виглядали поруч з різницею в 10 років, успішні та молоді, проте так було недовго. Коли вони одружилися (1860 рік), Миколі було 37, а Любові 27, в оточуючих складалося враження, що пара відповідала один одному.
Кар’єра Кармаліна і далі стрімко зростала, натомість сценічна діяльність, театральне життя дружини поступово скорочувалося, згодом повністю припинилося. Все через отримання високого статусу її чоловіка — генерал-квартирмейства Кавказької Армії, це свого роду заступник намісника царя Кавказа. Це означало лиш один кінець — прощання назавжди зі сценою, вокально-музичним життям та театром.
Життя Беленіциної-Кармаліної Любові
Попри те, що вона не мала змоги займатися улюбленою справою, без діла жінка також не сиділа. Любов присвятила себе розвитку просвітництва, а також культури на Кубані. Відомо, що вона займала посаду члена ради Маріїнського училища, а також була головою правління жіночого благодійного товариства. Згодом навіть було відкрито жіноче початкове училище, яке носило її ім’я «Любов».
Останні свої роки жінка провела в Петербурзі, в маєтку Кобріних, де проживала їх з чоловіком донька. Вона писала в спогадах про своє сценічне життя, про знайомих творчих людей, котрі назавжди вкарбувалися в пам’яті. Любов до музики була довжиною в життя, це тяжіння не змогло зруйнувати нічого.
Життя обдарованої Любові
Неповторною є історія життя кожної людини, особливо, коли мова йде про зірок, яскравих співачок. Такою була Любов Беленіцина — всесторонньо музично обдарована жінка. Причому мало хто знає, що вона є уродженкою Житомира.
Її активна творча діяльність, гастролі Європою та в рідному Житомирі продовжувалися до моменту заміжжя. Далі все припинилося, співи та гра на фортепіано, театральне життя скінчилось. В один момент її зірка, котра так яскраво палала, пророкуючи всесвітню славу, погасла. Незважаючи на це, жінка знайшла сили вкладати енергію в просвітницьку діяльність.
