Туш “Ленінградська”, тональний крем “Балет” та помада замість рум’ян або косметичка житомирянок в часи СРСР

Мабуть, кожен з нас, хоч кілька раз у житті, переглядав альбоми зі старими, інколи потертими від часу, фотографіями…Це були поодинокі портрети або весільні фото наших предків. Під час перегляду мимовільно звертаєш увагу на одяг, який тоді був популярний, на зачіску та на макіяж. Останній був майже відсутній, лиш трішки підкреслені вії та підфарбовані губи, хоча і не зрозуміло в який колір, бо фотографії часто були чорно-білими.

 Насправді житомирянкам в Радянському Союзі доводилося прикладати чимало зусиль, аби виглядати красиво та ефектно. Вибір косметичних засобів був невеликим, якщо не мізерним. Щастило тим, хто мав змогу діставати та купувати закордонні парфуми, якісні губні помади та туші для вій. Іншим доводилося користуватися декоративними засобами вітчизняних виробників. А от якою косметикою користувалися житомирянки тих часів, розберемо далі на zhytomyryanka.

Зародження культу краси в радянський час

Радянські стандарти жіночої краси були досить простими та мали істотні відмінності від канонів краси західного світу. Насамперед жінка була дружиною та мамою, яка мала нагодовувати, прибрати, приготувати, попрати та вистояти довжелезну чергу в магазині за дефіцитними продуктами. Тогочасна пропаганда ставила в приклад жінок, які активно долучалися до розбудови радянського суспільства: малярів, шпалоукладниць,  монтажниць та фермерських робітниць. А ту частку жінок, які намагалися в таких непростих умовах, доглядати за собою, навпаки висміювала та вішала непристойні ярлики. 

Досить часто важка фізична праця, однакового стилю незамислуваті зачіски, майже відсутній макіяж та втомлений погляд додавали молодій житомирянці ще десяток літ зверху.

Державний переворот 1917 року в російській республіці, який ще мав назву Жовтнева революція, налагодив нову суспільну реальність, яка в свою чергу, вплинула і на становлення канонів краси та моди. Хоча важко говорити про моду того часу, якої майже не існувало. Сувора політика радянської верхівки, важке економічне становище змушувало народ діставати хоч якісь продукти харчування, аби вижити, віднаходити найпростіші засоби для підтримки гігієни. 

“Покращення” почалося у 1922 році, коли започаткували нову економічну політику (НЕП), яка  відновила народне господарство та розпочався перехід до принципів соціальної справедливості, рівності та свободи.

На поличках магазинів Житомирщини почали з’являтися продукти харчування, потрібні побутові речі та одяг. Цінова політика була зависокою для більшої частини населення, адже заробітна плата досить різнилася – високопосадовці отримували від 1500-6000 крб, а всі інші – 125-800 крб. Ось така цікава соціальна рівність.

Популярні тогочасні європейські панчохи зі стрілками, французькі парфуми та монто в радянському суспільстві були доступні лише дамам провладної верхівки. 

Щоб не показувати цей класовий поділ та створити свій косметичний продукт, у москві та ленінграді запустили виробництво декоративної косметики – пудри та помади,  а також парфумів та одеколонів, які коштували чималих грошей. Найпопулярнішими та найбажанішими парфумами були “Червона москва”. Лиш маленький відсоток простих житомирянок мали змогу дістати бажані французькі парфуми на торговельних базах або це були закордонні подарунки.

Згодом на сторінках журналів почали публікувати образ простої жінки, яка була ошатно вбрана, з яскраво нафарбованими губами, красивою зачіскою та з прикрасами. Увесь акцент був на тому, що жінка, виконуючи свої основні обов’язки вдома та на роботі, має не забувати про свою зовнішність та активно використовувати пудру, туш та губну помаду.

Зірки радянської кіноіндустрії як еталон жіночої краси для жительок Житомирщини

Еталонами краси та вишуканості в радянський час були популярні актриси театру та кіно, які майстерно копіювали стиль та модні тенденції західних колежанок.

Любов Орлова, Марина Ладиніна, Наталія Розенель, Антоніна Нежданова, Ніна Алісова, Тетяна Окунєвська та інші мали тисячі прихильниць та прихильників, які з захватом спостерігали за нами та намагалися наслідувати їх. 

Післявоєнні часи змусили житомирянок чепуритися ше більше, адже кожна з них докладала зусиль, щоб завоювати увагу та любов чоловіків. Під впливом красунь з обкладинок, радянські жінки Житомирщини яскраво фарбували губи, підмальовували олівцем брови, і навіть, клеїли штучні вії, додаючи яскравий рум’янець на щоках.

Після виходу фільму “Карнавальна ніч” у 1956 році, улюблениця мільйонів Людмила Гурченко стала взірцем моди, шанувальниці старалися скопіювати не лише її стиль, а й манеру фарбувати очі та вуста. 

У свою чергу радянська пропаганда продовжувала нести в маси показове відвідування салонів краси, які користувалися все більшим попитом. Житомирянки вистоювали в довжелезних чергах аби відвідати перукарні, масажні та косметичні кабінети. 

Найпопулярнішою перукарнею того часу була “Красуня”, що на Соборному майдані в самісінькому центрі міста. Легендарне місце краси збирало поціновувачів гарних зачісок, ніжного макіяжу та охайного манікюру з усіх куточків Житомирщиниі. В черзі стояли як і жінки, так і чоловіки. Більше 60-ти років досвідчені майстри робили красивими жителів не тільки Житомира, а й навколишніх сіл та містечок.

Асортимент косметики, яку використовували житомирські красуні

Вибір косметичної продукції на житомирському ринку був мінімальний. Лиш обрані мали доступ до товарів європейського ринку та користувалися якісними губними помадами, олівцями для губ та підводками для очей. Іншим доводилося фарбуватися не дуже якісною продукцією вітчизняного виробника. 

Місцеві перукарні та косметичні кабінети мали у своєму розпорядженні навіть ту косметику, якої на ринку не було: лаки-спреї для волосся, кольорові лаки для нігтів та високої якості декоративну косметику закордонних виробників. 

Натомість на ринку в широкому доступі були різні креми для обличчя та рук, вазелінові помади та недорогі пудри. Трохи згодом у продаж надійшли сіро-блакитні тіні, які стали фаворитами серед житомирянок, адже ними фарбувалися усі та скрізь. 

Починаючи з 1980-х років асортимент продукції кардинально поповнився, а також збільшилася палітра кольорів, яку використовували в макіяжі. На тогочасних фотографіях можемо побачити блискучі, яскраві, сліпучі образи житомирських красунь. 

У преміальних магазинах потроху з’являються відомі елітні бренди, які й сьогодні є дуже бажаними серед сучасних жінок – “Ів сент Лоран” (Yves Saint Laurent), “Діор” (Dior), “Шанель” (Chanel), “Ланком”(Lancome) та “Есте Лаудер” (Estee Lauder). Купували таку продукцію обрані та дуже заможні пані, а іншим лишалося лиш дивитися та мріяти. Більше того, вхід до таких магазинів був за наявності спеціального запрошення. 

Наступні роки приголомшували яскравістю та оригінальністю смаків. Житомирянки почали активно використовувати сліпучі кольори синіх, зелених та фіолетових тіней, яскраво вимальовували брови, губи частіше всього були або червоні, або малинові. На нігтях використовували лак неонових відтінків. 

Славетна косметика усіх часів – основа косметички житомирянок

Туш “Ленінградська”. Легендарна туш, яка мала форму брусочка, запакована в картонну коробочку. Аби її “активувати” потрібно додати трішки води або просто поплювати. Фарбували очі спеціальною кісточкою, яка йшла в комплекті. Досить часто вії склеювалися, після чого їх потрібно було ще розділяти. Жінки для цього використовували “голку-циганку”.  Досить небезпечне фарбування вій, чи не так?

Тональний крем “Балет” був основою щоденного та святкового макіяжу. Мав досить щільну текстуру, важко наносився, але альтернативи заміни не було.

Найпопулярнішими кольорами помад, які використовували житомирянки – це були відтінки коричневого, морквяного та червоного. Так, як у продажу майже не було рум’ян, то жінки досить часто користувалися півтонами помади, аби додати трішки кольору своїм щічкам. 

Важко уявити який квест проходила кожна житомирянка, аби спочатку дістати хоч якусь косметику, а далі інтуїтивно гарно нафарбуватися, часто копіюючи улюблених акторок, співачок або політичних діячок. 

.,.,.,.