Українці вважали, що їхній національний одяг вишиванка – один із найбільш потужних оберегів від усіляких незгод, зурочень і поганих намірів, тому кожен елемент перетворювали у своєрідний захисний код. Що ж стосується мотивів у орнаментах українських вишивок, то їхнє коріння тяжіє із місцевої фауни та флори, а також традицій українців, їхніх вірувань. За своїми ж мотивами орнаменти мають відмінності, проте чітко виділяються три основні групи: геометричні, рослинні та тваринні. У кожному регіоні України був свій неповторний стиль орнаментів, втім, захисне значення вишиванка виконувала незалежно від території. Про особливості орнаментів північного регіону розповість Міщанка.
Орнаменти української вишивки мають свої відмінності залежно від місця створення
Орнамент вишивки, на думку українців, мав не лише дарувати естетичне задоволення та прикрашати одяг, а й надійно захищати людину від усіляких негараздів. На їхнє переконання, якнайкраще цю роль виконували вишиванки, які були вишиті самотужки або ж руками близької людини – матері, бабусі, сестри чи дружини.
Втім, українці вишивали захисні символи не лише на сорочках, а й на різних предметах побуту: на рушниках, подушках, скатертинах, а також на іконах та хоругвах. Вишивка слугувала обов’язковим елементом весілля, адже в одязі молодят були вишиті деталі, та й рушник вишивали на вдале та злагоджене життя у шлюбі.
Візерунки вишивки мали відмінності залежно від регіону – для кожного з них вони були унікальними, та, орієнтуючись на орнамент, можна було визначити, звідки походить людина, де її коріння.
Особливості вишивки північного регіону України
Для початку окреслимо, які області належать до півночі України. Так, мова йде про Житомирську, Київську, Сумську та Чернігівську області. Кожна з цих областей має свої відмінності у орнаментах вишивок та свої особливості у техніці вишивання, проте в загальному, для них характерні простота та структурованість композиції.
Що стосується Житомирської області, для неї характерні такі техніки вишивки як дрібний хрестик та занизування. Щодо орнаменту, то домінували прості у виконанні візерунки, зокрема, у вигляді геометричних фігур – восьмикутників, ромбів, а також у вигляді зірок та ромбів. Кольори, які майстрині Житомирщини використовували найчастіше для виготовлення вишивки – червоний та чорний. Здебільшого вишивкою оздоблювали весь рукав сорочки.
Вишивка Київщини вирізнялася рослинними мотивами, втім, мешканці цього регіону обирали також і геометричні мотиви – ромби й квадрати. Проте переважно вишивали на рушниках, сорочках та предметах побуту хміль, грона винограду, гілки калини та інші елементи з подібною тематикою. У вишивці домінували кораловий, червоний, чорний та білий кольори. Що ж стосується технік, то тут був вибір: це і гладь, і хрестик, і набирування, і занизування.
Вишивка Чернігівщини вирізнялася особливістю техніки, адже майстрині цього регіону переважно вишивали хрестиком неймовірно дрібних розмірів, дуже часто оздоблювали свої вироби ще й бісером. Що ж стосується вибору орнаментів, то найчастіше вони були або ж рослинні, або абстрактні. Найрозповсюдженіший колір вишивки – білий, проте до нього додавали й невеликі елементи різних кольорів.
Визначальною рисою вишивки Сумщини є те, що там переважно вишивали не хрестиком, а гладдю. Що стосується кольорів, то переважає білий колір. Проте розповсюдженими для вишивки на Сумщині є і червоний та сірий колір. Ще однією родзинкою та особливістю вишивки Сумщини є те, що орнаменти зазвичай додатково обшивали по контуру чорними нитками.