Сучасний світ не уявити без мережі магазинів “Second Hand”, що в перекладі означає другі руки. Чимало мешканців і нашої держави одягаються в подібних місцях, адже це доступно. З кінця 2000-х років наше місто і загалом всю Україну почали заполоняти магазини, де ціна одягу рахувалася не за одиницю, а за вагу. До того часу для наших людей таке поняття поширювалося лише на продукти харчування. В перші роки незалежної України ніхто і не підозрював, що ближче до 2000 року посеред вулиці можна буде почути фразу: “Жіночко, а зважте мені 2 кг футболок”. Далі на zhytomyryanka.
Історія розвитку “Second Hand”
Існує кілька версій появи першого “Second Hand” у світі. Скоріш за все найправдивішою є та версія, що в древній Англії король віддавав свій недешевий одяг нужденним, або ж приближеним до себе особам. В перший час все це було схоже на гуманітарну допомогу, яка пізніше, крок за кроком почала переростати у бізнес завдяки кмітливим головам, які за копійчину муху у полі заганяють.
Нині, ми знаємо “Second Hand”, як акуратні магазини де все охайно вивішено, або ж акуратно складено. В 90-х роках, коли до нас прийшло це поняття, яке в Європі існувало вже більше століття, більше нагадувало хаос. Цілі купи не завжди випраного одягу, в яких брудними руками вибирали одяг безхатьки, авжеж повністю відбивали бажання у інших його купувати. “Second Hand” не означає, що мешканець Європи здав одяг і він просто прямує в якесь інше місто. Це ціла індустрія і система, яка працює, як швейцарський годинник. Наприклад в Європі існують кілька схем збору одягу:
- Магазинна збірка. Брендові мережі, не продали одяг, і за низькими цінами продають його в мережу “Second Hand”. Виходить, що тут хтось придбає абсолютно новий одяг.
- Домашня збірка. Співробітники мережі “Second Hand” обходять будинки з проханням за винагороду здати непотрібний одяг, який потім поїде в іншу країну.
- Контейнерна збірка. В деяких районах міст виставлені контейнери, з логотипом мережі, куди всі охочі скидають свій одяг. Проте такий варіант найменш гігієнічний.
- Шкільна збірка. За заробітну плату школярі виконують збір одягу. Найпоширеніший такий варіант у Ірландії та Англії. Школярі не цураються такого підробітку та з радістю знаходять бажаючих здати старий одяг.
Що ж стосується специфічного запаху, то всі чують формалін, адже весь одяг повинен перед потраплянням на прилавок пройти санітарну обробку.
“Second Hand” в Житомирі
У нашому місті налічується близько 6 десятків подібних магазинів. Як це не дивно, найбільша їх концентрація на вулиці Київській, що є головною у Житомирі. Що ж стосується районів то на Богунії їх всього – 3, на Корбутівці – 2, на Бердичівській – 11, на Крошні поки “молоко в ефірі”. Можливо десь і загубилося кілька про які мало хто знає. Рекламою займатися не будемо, адже вся інформація є в мережі інтернет. Як і вся країна, наше місто почало дізнаватися про такий вид торгівлі одягом в кінці 90-х. Та на сьогодні “Second Hand” став невід’ємною частиною життя великого відсотка містян. Настільки невіднятною, що в часи пандемії, коли по всій країні було запроваджено карантин вихідного дня, та всі інші мережі магазинів були зачинені, то майже всі “Second Hand” були відчинені. За роки свого існування, в нашому місті навіть сталася історія в 2021 році, яка зірвала медійний простір і не лише.
Злочин з присмаком гумору
Те, що в магазинах подібного роду траплялися крадіжки і трапляються й надалі, ні для кого не секрет. Але ось що трапилося в одному із місцевих магазинів викликає подив і навіть трішки посмішку. В березні 2021 року до поліції надійшло повідомлення про нестачу великої суми грошей в одному магазинів. В результаті проведених слідчих заходів було встановлено особу, що і раніше притягувалася до відповідальності через майнові злочини. Нашій героїні вдалося одягнути на себе одягу на майже 3000 гривень в “Second Hand”. Якби це був дорогий магазин зрозуміти можна було б. Цікаво, як вона виходила з примірочної і ніхто не помітив, що леді набрала з десяток кілограмів, це велике питання.
Добре чи погано, що в містах України існують такі магазини невідомо. У кожного своя точка зору. Факт не обличчя, що відвідувачів в таких магазинах завжди більше ніж в брендових бутіках. І з цим фактом ніхто не сперечатиметься.
