Схильність людини до спорту – це неабияка вдача. Готове до навантажень тіло та гарна генетика допомагає людині розвиватися фізично. Але цього недостатньо, важливо щоб душа і серце також лежали до спорту. Легка атлетика вимагає від людини витривалості та натхнення. Все це було у Жудіної (у дівоцтві Горпинич) Валентини – української легкоатлетки та рекордсменки України. Далі на zhytomyryanka.info.
Біографія
Початок шляху
Народилася майбутня спортсменка та чемпіонка 12 березня 1983 року в Житомирі.
У віці 13-ти років, з 1996 року, Валентина, пропри свій невеликий зріст – 161 сантиметр, почала серйозно займатися спортом, а саме легкою атлетикою, до якої потягнулася душа.
У 2002 році спортсменка почала підготовку до серйозного спорту в заслуженого тренера України Миколи Івановича Колодєєва. Після школи навчалася у Миколаївському вищому училищі фізичної культури (нині Миколаївський фаховий коледж фізичної культури). Після цього у 2005 році закінчила Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, що знаходиться у місті Одеса. Там же і була членкинею спортивного об’єднання “Україна”.
У 2002 році отримала свою першу нагороду – бронзову медаль на чемпіонаті України з легкої атлетики.
Свій шлях до відомості та чемпіонства вона почала у 2003 році, всього-на-всього у віці 20-ти років, коли потрапила до складу української національної збірної та поїхала до Бидгощу (Польща) на міжнародний молодіжний чемпіонат Європи, де у категорії бігу на 3000 метрів з перешкодами зайняла 13 місце. В цьому ж році стала золотою призеркою на чемпіонаті України з легкої атлетики.
Масштабні перемоги та програші
У 2005 році знову забирає собі золото на чемпіонаті України та з командою відправляється до Ерфурта (Німеччина) на міжнародний молодіжний чемпіонат Європи, де в забігові на 3000 метрів з перешкодами посідає вже 11-те місце. В цьому ж році виступила на чемпіонаті світу у місті Гельсінкі (Фінляндія). Також бігла на літній Універсіаді в Ізмірі (Туреччина), де посіла 4-те місце, трохи не дотягнувши до призових місць.
У 2007 році здобула чергову перемогу. Валентина отримала 2-ге місце на Всеукраїнських літніх спортивних іграх. В цьому ж році поїхала на літню Універсіаду до Бангкоку (Таїланд), де брала участь в змаганнях зі стипль-чезу (інша назва забігу на 3000 метрів з перешкодами). Там в перемозі поступилась лише болгарській спортсменці – Добринці Шаламановій, посівши 2-ге місце та привізши на рідні землі срібну медаль.
Завдяки ланцюжку своїх перемог Валентина у 2008 році була відправлена до Пекіну на літні Олімпійські ігри. Тут у спортсменки почалася смуга невдач. Дистанцію в 3000 метрів вона подолала за 9 хвилин 43 секунди 45 мілісекунд. На жаль, цього виявилося недостатньо й українська легкоатлетка не була кваліфікована у фінал.
У 2009 році їде на літню Універсіаду до Белграда (Сербія), але під час свого забігу зійшла з дистанції й не продемонструвала ніякого результату.
У 2012 році пройшла національний відбір у стипль-чезі та стала представницею України на Олімпійських іграх у Лондоні. Там дистанцію вона подолала за 9 хвилин 37 секунд 90 мілісекунд, але цього також виявилося недостатньо і Валентина не пройшла до фіналу.
Після лондонської Олімпіади Жудіна все ж залишилася у складі національної команди з легкої атлетики України. Валентина продовжила брати участь у найбільших міжнародних конкурсах. Так у 2013 році українська легкоатлетка стала учасницею чемпіонату світу в Москві. Там Валентина зуміла пробитися до фіналу конкурсу й у вирішальному забігові змогла вибороти собі 7-ме місце.
Попри невеликі невдачі, Валентина Жудіна мала величезну кількість перемог, як на національному рівні, так і на міжнародному. За це її було нагороджено званням “Майстер спорту України міжнародного класу”.
Валентина і після завершення кар’єри продовжує займатися легкою атлетикою, не так професійно, як раніше, але все ж вкладається в укріплення свого тіла та духу. Також спортсменка живе у шлюбі із колишнім легкоатлетом – Максимом Жудіним. В парі вони виховують двох дітей: доньку Дар’ю та сина Михайла.
